Лелеча пригода Здал е ку-здалека, і з чужого раю , Поверталися лелеки до рідного краю. Летіли, летіли через море синє До свого гніздечка та й на Україну. Раптом білі крила жаром запалило, Налякались білі птахи, душа затремтіла. Широкою смугою по чистому полю Котились пожежа, завдавала болю. І чують лелеки, як плачуть комашки: –Ой болить нас, ой пече нам!Ой гірко нам, важко! – Хто ж вам кривду заподіяв? – лелеки питають. Але цього навіть мудрі мурашки не знають. Не знають, не відають й сонечка крапчасті. – Ой горенько, горе! Доля нам пропасти! Роздивляються лелеки, страшно їм летіти. Але ж треба ту пожежу якось загасити! Злопотіли білі крила – вітри налетіли, Заплакала чорна хмара, вогонь загасила. Чорна смуга, наче смерть, спалена лежала, А природа вся довкола в страху завмирала. – Хто ж це лихо учинив? – Недобрії люди. Траву суху запалили. Як буде, так буде! Запалили лінивії, щоб не працювати...
