Прийди до нас, казочко цікава...

(Святково прикрашений клас. На стіні портрет Великого Кобзаря. Звучить тиха музика, фонограма-мінус пісні «Мамина казка»)

І. Привітання

–       Добрий день, – гостям усім.                   Ви потрапите у казку,

Починаєм наше свято.                               Ми туди вас поведем.

А воно в нас не просте                               Познайомимось, будь ласка,

Знайте, любі, чарівне.                                Ми – ведучими будем.

Я – маленька нижньолуківчанка,              Всі ми родом з України –

Роксолана з роду Ковалів.                        Вільної держави.

Є у мене брат й сестри,                              Ростемо батькам на радість,

Є любі подружки.                                      Вітчизні на славу.

А ось я – Лесів Лілія,                                 Дуже люблю я щоднини

Дуже добре вчуся.                                     Співанки співати       

Вишиваю рушничок,                                 І веселі українські

Як моя матуся.                                           Танці танцювати.

А моє ім’я – Максим –                             Щоб у нашій рідній школі

Славне і чудове.                                         Всі добре навчались,

І щоб були всі здорові,                              Щоб трудились для Вітчизни

Буду просить Бога.                                    Й край наш прославляли.

Я – маленька українка,                              Маю сестру, добрих друзів,

Звуся Василинка.                                       Любу, милу неньку.

Розкажу я вам про себе                             Маю вчительку ласкаву

Й про свою родину.                                   Із добрим серденьком.

Народилась я у вільній                                       Вони мене дуже люблять,

Славній Україні.                                        Доброму навчають.

Вчуся в школі українській                        І завжди мені у всьому

При своїй родині.                                      Щиро помагають.

Ну, а я, Олійник Анна,                              А як люблю танцювати

Також не сумую.                                        І пісні співати,

Ходжу в школу,                                         І здається, що радіє

Добре вчуся                                               Україна-мати!

І гарно малюю.

Пісня «Дитинства світ»

Нас дитинства світ казковий

Знов у гості кличе всіх,

По доріжці веселковій

Йде, лунає дружно сміх.

Де на кульках кольорових

Лине в небо дітвора,

Бо країна ця чудова

Світ любові і добра.    Двічі

Приспів

Дитинства світ, чарівний світ,

Це світ рожевих добрих мрій.

Це до зірок швидкий політ,

Віночок сонячних надій.

Це світ добра, це літній луг,

Це я, це ти, мій найдорожчий друг.   Двічі

Тут гноми і чаклуни

У країні цій живуть.

І чудові подарунки

Дуже часто тут нас ждуть.

Тут навкруг лунає дзвінко

Дивних птахів ніжний спів,

Біля кожного будинку

Є крамниця добрих див.     Двічі

Приспів

ІІ. Слово вчителя. Вступна бесіда.

–              Ось ми вже трішки познайомилися. Дорогі діти, шановні гості, сьогодні у нас незвичайний день. До нас приїхали найкращі вчителі району. Тай день сьогодні незвичайний. Адже зараз – березень, місяць, коли всі українці святкують день народження найкращого сина своєї рідної землі. Хто це? Так, це Тарас Григорович Шевченко. Саме на місяць березень попадає і дата смерті Великого Кобзаря. А Шевченко так любив Україну та свій народ! Він любив дітей, як і ми, любив весну, часто згадував у своїх поезіях своє босоноге дитинство. Дитинства світ справді чудовий. Кожен з нас побував у дитинстві. Але я впевнена, що усі ми з охотою повернулися б туди. Адже там казки і мамині пісні, ігри та забавлянки, радощі та сміх.

Я думаю, що нашим гостям  було б дуже цікаво довідатися про наше село, про його історію. Правда? Якими словами згадував українські села Великий Кобзар?

(«Село на нашій Україні, неначе писанка»). Саме такими і є наші Нижня Лукавиця, Долішне, Горішне та інші, про які ви зараз почуєте і переконаєтесь в тому самі.

Отож, слово нашим учням.

Де тече річка Жижава,

Поміж зелені полів

Розмістилося село

З усіх найкраще на Землі.

Це Нижня Лукавиця.

Тут – працьовиті люди живуть.

Вони і сіють, і збирають,

Картоплю садять, пшеницю жнуть.

Тут за селом – пахучі луки

І ліс густий, ставків озерця.

У нас така красива школа,

Така ж красива й наша церква.

Ці луки – річки нижняя тераса,

Як повінь, то залиті вщерть водою.

А влітку, коли сонце світить,

Наповнені від Господа красою!

Тому й так зветься – Лукавиця Нижня,

А є ще й Верхня. Я там проживаю.

Там теж чудово, там поля, як море.

Я краю кращого не знаю.

Сусід найближчий – Долішне село.

Воно знаходиться в долині.

Там теж і ліс, і поле, сонце в вишині,

Пахучі квіти й небо синє-синє.

Сусід наступний – Горішне. Так зветься,

Бо трішки рельєф піднявся догори.

Там ліс наповнений грибами.

Берись за кошик – ще й ягід нарви!

У нас тут край такий чудовий,

Ще й незрівнянної краси.

Там Жулин, Семигинів і Розгірче –

Нижньої Лукавиці друзі і брати.

Коли до нас ви добирались,

Перетинали міст і річку Стрий.

Минали Братківці. Напевно, любувались

Селом прекрасним й небом голубим.

Сьогодні ми зустрінемось у казці,

Щоб у радісну мить

Зрозуміть, як прекрасно

В світі білому жить.

Хай минає дитинство

У маєві літ.

Не забудеться казки

Лагідний світ.

(Стиха починає звучати  пісня «Мамина казка»)

Казка – це світ чарівний та незнаний,

Казка – це диво, сповнене краси.

Поринуть в казку – це так цікаво, це справді радість для душі.

(Звучання пісні підсилюється і плавно стихає)

ІІІ. Слово вчителя

–                  Казка… Ви давно знаєте її і любите. Вона приходить до вас з маминих чи бабусиних вуст, з гарної книжки, з екрану. Вона веде вас у світ незвичайний і дивовижний. Реальність і вигадка поєднуються в ній, зачаровуючи вас назавжди красою рідного слова. Так, це казка, без якої неможливе життя.

Сьогодні у гості до нас прийде казка. Але прийде вона не сама. Адже найкращим другом у неї – загадка. Її вона до нас сьогодні з собою веде.

(Звучання пісні підсилюється і плавно стихає)

ІV. Активізація опорних знань.

Активізація мисленнєвих процесів на матеріалі загадок описового характеру.

1.     Що за хатка на узліссі?                                Так вже тісно їм усім –

Вся ворушиться, дрижить?                          Ось-ось-ось порветься дім,         

          Де не взявсь – кабан біжить.                        Що за дім такий лежить,

Тут і вовк іде, й ведмідь,                              І ворушиться й дрижить.

Й кожен в казці хоче жить.                                                                (Рукавичка)

–    І на сьогоднішньому уроці ми з вами не тільки послухаємо цю казку, а й побуваємо в ній. Кожен з вас виконає роль якогось персонажа. Отож, запрошуємо усіх для початку назвати наших сьогоднішніх героїв.

–     

2.    Загубив дід рукавичку –                           Поки лісом дід ішов,                   

Таку теплу, наче пічку.                                      Хтось із звірят її знайшов.

Та й пішов її шукати,                                 Вийшла з нірки сіра … (мишка),

Від морозу рятуватись.                             Бачить – лежить … (рукавичка).

3.     У зеленому вбранні гуляє                     4. Влітку носить сіру шубу,

І комариків ганяє.                                      Взимку білого кожуха.

Хоч і плавати мастак,                                Має з тріщиною губу,

А не риба і не рак.                                     Косі очі й довгі вуха.

                (Жаба)                                                                      (Зайчик)

5.Любить в курник забігти,                      6. Невсипущий, хитрий, сірий,

   Півниками ласувати.                                   Голоднющий, ікла шкірить

   Вовчику вона сестричка                             Між кущами заглядає,

   А зовуть її … (лисичка)                              Пасовисько проглядає.

                                                                                                      ( Вовк)

7. Я звірятко лісове,                                  8. В теплій шубі він лежить,

   Та бояться всі мене,                                    Цілу зиму міцно спить,

   Бо великі ікла маю.                                     А прокинеться від сну –

   Ними землю розриваю.                              Зустрічатиме весну.

                        ( Кабан)                                                                 (Ведмідь)

V. Інсценізація казки «Рукавичка»

Автор 1: Ми розкажемо вам казку

Чи повірите, чи ні.

В рукавичці поселились

Лісовії звірі всі.

Автор 2: В рукавичці? Ти жартуєш!

Скільки ж там було звірят?

В рукавичці поміщалось

Дідусевих пальців п’ять.

Автор 1:  А от звірів було сім.

Все в казках буває.

Ось послухайте уважно.

Казку починаєм.

(Стиха звучить фонограма-мінус «Біла казка»)

Автор 2: Огортає землю холод,

Навкруги зима.

Поховались звірі в нори –

Нікого нема.

Автор 1: Тільки в лісі дід мандрує,

Заглядає навкруги.

А за ним собачка Жучка

Бігає туди-сюди.

Дія перша

Дідусь: Ой і холодно надворі,

Поховались зайці.

Вже сьогодні не вполюю,

Дуже змерз я в пальці.

Думав, лисеньку впіймаю,

Була б бабі шуба.

Десь поділась рукавичка.

Це велика згуба.

Думав зайчика підстрелю,

Була з нього шапка.

Або теплі рукавички

Для моєї бабки.

Піду-но я пошукаю

Свою рукавичку.

Не люблю добро губити –

Маю таку звичку.

Собачка: Ти, дідусю, не журися,

А на мене покладися.

Добрий нюх собака має,

Рукавичку відшукаю.

Обнюхаю всю стежину,

Подивлюся під ялину.

Ще й загляну в темний ліс,

Щось свербить у мене ніс.

Тут мишачий слід я бачу,

А так заєць тільки скаче,

Тут лисичка пробігала,

Хвостом слід позамітала.

А це жабеняти скік –

Всі прямують в один бік.

Тут і вовчик-братик був

І туди він теж звернув.

Тут копитця кабана.

Що це в лісі за мара?

І ведмежі є сліди!

Чи не сталося біди?

Йдем, дідусю, й ми в той бік,

Бо я чую якийсь крик.

Дія друга

Мишка: Я маленька сіра мишка –

Голосок тоненький.

Малі вушка, малі лапки

І хвостик тоненький.

Щоб мені поїсти, треба

Від хлібчика дрібку.

Та без мене не вирвала б

Вся родина ріпку.

І кицуня, і собачка,

І внучка маленька,

Дід Андрушка працьовитий

І баба старенька.

А хто перший в темнім лісі

Знайшов рукавичку,

Ще й гостинно запросив

Зайця й лисичку?

Також жабку-скрекотушку,

Кабана-іклана.

А ведмідь все зіпсував,

Все тепло пропало.

І тому-то, любі друзі,

Я велика мишка,

Бо без мене не обійдеться

Українська книжка!

Ось у лісі на стежині

Рукавичка лежить.

Вона тепла і велика,

Буде мишка у ній жить.

Жабка: Ось у лісі на стежині

Рукавичка лежить.

В такій теплій і великій

Вже хтось спить.

Мишка: Це я – Мишка-шкряботушка,

А що?

Розкажи мені скоріше,

Ти хто?

Жабка: Я є Жабка-скрекотушка,

Мене усі знають.

У своїм болоті

Я велика пані.

Навіть сам Іван Царевич

В мене закохався.

І що я Царівна-жаба

Він на тому знався.

Я живу уже віддавна

В українській книжці.

Це відомо всім на світі,

Навіть сірій мишці.

Мишка: Іди.

Зайчик: Ось у лісі на стежині

Рукавичка чужа.

Чи тут є хтось, озовися

Хоч одна жива душа.

Звірята: Це я Мишка-шкряботушка.

Це я Жабка-скрекотушка.

А що?

Розкажи нам по скоріше,

Ти хто?

Зайчик: Звусь я Зайчик-пострибайчик,

Бо стрибати вмію.

Маю гарну білу шубку,

А про сіру мрію.

Бо біленький я узимку,

Коли голодую.

А сіренький я улітку,

Коли розкошую.

Пригадав, як сіра мишка

Знайшла рукавичку.

І мене щиро впустила

У свою світличку.

А так сумно, як згадаю

Ту лисицю хитру,

Що вигнала мене з хати,

Й нині сльози витру.

Та я знаю, що мене

Дітвора кохає.

І про мене українські

Всі казки читає.

Звірята: Іди.

Лисичка: Ось у лісі на стежині

Рукавичка теплесенька.

Хто в ній, хто в ній, озовіться,

Звірята малесенькі.

Звірята: Це я Мишка-шкряботушка.

Це я Жабка-скрекотушка.

Це я Зайчик-пострибайчик.

А що?

Розкажи нам по скоріше,

Ти хто?

Лисичка: Я Лисичка-сестричка,

Гарна, невеличка.

Я руденьку шубку маю

І пухким хвостом виляю.

Лапоньки м’якенькі,

Оченьки хитренькі.

Дуже люблю я зайчат

І маленьких мишенят.

Гострі зубки маю.

Хто мене не знає!

Це про мене казочки

Весь народ складає.

Звірята: Та йди.

Вовчик: Ось у лісі на стежині

Тепла рукавичка.

Хто тут, хто тут може жити,

Зайчик, чи лисичка?

Звірята:Це я Мишка-шкряботушка.

Це я Жабка-скрекотушка.

А я Зайчик-пострибайчик.

А я Лисичка-сестричка.

А що?

Розкажи нам по скоріше,

Ти хто?

Вовчик: Ми веселі є звірята.

В темнім лісі наша хата.

Білка у дуплі дрімає,

Мишка в нірці спочиває,

А маленькі зайченята

Під кущем повинні спати.

А я Вовчик-братик

Люблю розважатись.

Звусь мене ще Сіроманець,

Бо люблю вкраїнський танець.

Як музика заграє,

Всіх звірят скликаю:

Ходіть, друзі, танцювати,

Увесь ліс звеселяти.

(Танець звірят і дівчинки у вінку. «Подоляночка»)

Кабан: Ось у лісі на стежині

Рукавичка хутряна.

В ній, напевно, живуть звірі.

Ось велика яка.

Звірята: Це я Мишка-шкряботушка.

Це я Жабка-скрекотушка.

А я Зайчик-пострибайчик.

А я Лисичка-сестричка.

А я Вовчик-братик.

А що?

Розкажи нам скоріше, ти хто?

Кабан: Хро-хро-хро. Я славний пан.

Звуть мене Кабан-іклан.

Під дубочками гуляю,

Смачні жолуді збираю.

А сьогодні завірюха,

Дуже-дуже змерз я в вуха.

В рукавичку запросіть,

У тепло мене впустіть.

Звірята: Оце лихо. Нам й так тісно.

Та вже впустим тебе, звісно.

Ведмідь: Ось у лісі на стежині

Рукавичка жива.

В ній, напевно, поселилась

Звірів ціла юрба.

Звірята: Це я Мишка-шкряботушка.

Це я Жабка-скрекотушка.

А я Зайчик-пострибайчик.

А я Лисичка-сестричка.

Я Вовчик-братик.

Я Кабан-іклан.

А що?

Розкажи нам по скоріше,

Ти хто?

Ведмідь: Гу-гу-гу. Я – Ведмідь-набрідь.

Великий у мене рід.

Мед я люблю ласувати,

Гриби, ягоди збирати.

Ще не збудував я хати,

Дуже-дуже змерз я в лапи.

Взимку маю спати звичку

Тож впустіть у рукавичку.

Звірята: Та куди ж ти тут зайдеш.

Рукавичку розірвеш.

Ведмідь: Ну пустіть мене в тепло.

Звірята: Та заходь, вже все одно.

Дія третя

Собачка: Ой, дідусю, подивися.

Звірі всі сюди зійшлися.

Один одного шанує,

Мир і дружба тут панує.

Дідусь:   Це є справжня дивина,

Вся звіряча тут рідня.

Хай живуть і поживають,

Добра й щастя наживають.

Рукавичку їм лишаю,

Бо ще вдома іншу маю.

Звірів дуже я люблю

І для них добро роблю.

Автор1: Ось і казочці кінець.

А хто слухав – молодець.

Автор 2: Хто чемно слухав казку,

Тому бубликів в’язку.

VІ. Підготовча робота до праці у різновікових групах

–                  Ох і смачні бублики! А скажіть, будь ласка, діти, якими ще словами часто закінчуються казки? (І я там був, мед-вино пив, по бороді текло, та в рот не попало. Жили-поживали і добра наживали. Жили довго і щасливо, ще й померли в один день.)

–                  А якими словами розпочинаються українські народні казки? (В одному царстві-государстві. Жили собі дід та баба. Розкажу вам, діти, казочку.)

–                  А де ви берете книжки для читання?

–                  Дорогі діти, я вам дуже вдячна за любов до казок, за те, що ви любите і шануєте рідне слово. Великі ростіть, здорові будьте, себе не хваліть, а інших не гудьте.

Бо завжди на кожнім кроці,

На перерві, на уроці,

В повсякденному житті

Старші люди й молоді

Всі багатими стаєм,

Бо у мовлення своє

Ми вплітаємо із книжки

Діаманти невеличкі.

Перлини мудрості народу,

Що йдуть від роду і до роду.

–    Дорогі діти, саме сьогоднішній день ми присвятили отим перлинам мудрості народу, що йдуть від роду і до роду.

 А скажіть мені, як назвати оте прекрасне, духовне і безцінне, що притаманне нашому українському народу, що від роду до роду, з уст в уста передають старші покоління молодшим.

Так, це усна народна творчість. Її невід’ємною складовою (ви всі мені зараз правильно відповісте) є … казка.

А які ви знаєте українські народні казки?

Найменші учасники нашого сьогоднішнього дійства підготували невеличкі евристичні поезії. Зараз ви їх послухаєте і відгадаєте казочку.

VІ. Еврестична гра «Казкова скарбничка»

         1. «Вовк та козенята»                      2. «Лисиця та їжак»

Підробив він голосок,                     Хитра лисичка їжака зустріла

Став малим співати.                         І цілуватись із ним захотіла.

Здогадалися вони:                               Та мудрий сміливець хитрунку вже знав

Вовк – не наша мати.                       І навіть руки їй не подав.

3.«Лисичка та журавель»               4.  «Колосок»

   На гостини до лисички                      Знайшов півник колосок,

   Йшов журавлик радо.                       Змолов борошна мішок,

   Та в хитрунки кепські звички           Спік смачненькі у печі

   Тільки бреше і краде.                        Пиріжки і калачі.

                                                              Мишенят не пригощав,

                                                              Бо жоден з них не помагав.

4.  «Дрізд і голуб»

   Добре того вчити,

   Хто хоче все знати.

   Та наш голуб не хотів

   Науку переймати.

   «Знаю, знаю!» – він кричав,

   Ні про що не слухав.

   Й залишився без гнізда,

   Ось тобі наука.

–    Надворі весна. І довкола так багато казкового. Дзвенять пташки піснями, і наче перегукуються з ними дитячі українські веснянки.

–    А які ви знаєте українські народні пісні?

( Гаївки, веснянки, «Ходить гарбуз по городу», «Вийди, вийди, Іванку»)

Скоро Великдень, і ми всі біля церкви водитимем гаївки.

–    А скажіть мені, будь ласка, які ваші улюблені весняні квіти?

–    Зараз я вам роздам листочки із назвою квітки, а ви скажете, чи вона вам відома.

–    Отож, зараз ми розіб’ємся на групи. «Фіалочки», сідайте за 1 стіл, «Тюльпани», – за 2 стіл, «Підсніжники», – за 3 стіл.

–     

(Учні сідають за столи групами)

–    У нас утворилися різновікові групи. Ви тепер – одна команда. А це означає один з вас у групі має бути лідером, один – писарем, один – секундантом, двоє – мислителями.

–    Яка функція лідера? (Він доповідатиме)

–    За що відповідає писар? (За грамотне написання)

–    Чим займається секундант? (Слідкує за часом, підраховує бали)

–    Що робитимуть мислителі? (Думають, щоб відповідь була якнайточнішою)

–    Нам необхідно пригадати правила роботи в групі. Давайте ми їх зачитаємо.

(Правила записані попередньо на дошці за шторкою. Учні зачитують.)

Правила роботи в групі

1.  Уважно слухати вчителя.

2.  Піднімати руку, коли хочеш відповідати.

3.  Не перебивати один одного.

4.  Не викрикувати.

5.  Відповідати чітко і правильно.

6.  Поважати думку кожного.

(Учні розподіляють свої обов’язки, прикріплюють бейджики).

1-а група                         2-а група                          3-я група

Коваль Р.                        Лесів Л.                            Гайванович В.

Лешко Д.                         Олійник А.                       Олійник Х.

Свистун Н.                       Жужевич Й.                     Козак М.

Войтановський О.           Харів Д.                            Багрій Д.

Гусак А.                           Перейма Д.

–                  Групи сформовано, можна приступати до роботи. Нам допомагатимуть наші гості. Вони підраховуватимуть ваші набрані бали. За 1 завдання – 10 балів,     за 2 завдання – 10 балів, за 3 завдання – 5 балів, за 4 завдання – 5 балів, за 5 завдання – 5 балів. А відповідно роздаватиму відповідну кількість фішок. Вкінці ви самі підрахуєте свої результати. (Одночасно вчитель заповнює на дошці таблицю, що є своєрідним таблом)

VІІ. Робота в групах.

Завдання 1. На пелюстках квітки написати всі жанри української народної   

                   творчості.

Завдання 2. Дібрати риму.

Завдання 3. Розказати скоромовку (домашнє завдання)

Завдання 4. З’єднати прислів’я. Пояснити його.

Завдання 5. Які ви знаєте притчі та легенди?

         

VІІІ. Підведення підсумків.

–                  Ну ось ми підійшли до завершення нашого незвичайного уроку-свята. А щоб залишилися найкращі спогади про сьогоднішній день, для вас прозвучить музичне вітання.

(Звучить виконання пісні «Весняні котики». Діти дарують усім присутнім гілочки верби).