Хвала і тисяч раз хвала Тобі, Ісусе дорогий!...

Хвала і тисяч раз хвала Тобі, Ісусе дорогий!...

Хвала і тисяч раз хвала

Тобі, Ісусе дорогий.

Важка вина моя була

Ти ж змив її, о Всеблагий.

      Вважаю щастям і добром

      Клячати під Твоїм хрестом.

      На нім Ти дався розіп’яти,

      Щоб грішного мене спасти.

Сердечно цілуватиму

Кроваві рани Твоїх ніг.

Твої коліна обійму

І припаду до стіп Твоїх.

      Бо полюбив Ти людський рід,

      Владико неба, суш і вод.

      Любовію, якої во вік

      Ніяк не збагне чоловік.

Дай, Спасе, лік душі моїй

На всі страждання, муки всі!

Будь захистом, приютом їй

У кожному часі.

      До ніг Твоїх хотів би я

      Цілим єством десь прилягти.

      З душі пливе мольба моя,

      Її чей вислухаєш Ти!

Дивлюся на Твої уста

Глянь, Боже, з висоти Хреста!

Скажи: «Хоть був ти нечестив,

Радій, бо я тобі простив.»

   Господи мій Ісусе, Ти з такою любов’ю вступив на цю дорогу, щоби понести за мене смерть, а я стільки разів зі своєї невдяки дійшла до того, що погордила Тобою! Але тепер люблю Тебе, жалкую з глибини серця за всі ці провини й усіма силами стараюся, щоби лиш Тобі сподобатися.

   Прости мені всі мої гріхи й дозволь мені прилучитися до Тебе й товариши- ти Тобі на цій дорозі.

   Ти, ведений любов’ю до мене, йдеш на місце, де маєш вмерти за мене, а я з любові до Тебе, Наймиліший мій Спасителю, бажаю товаришити Тобі, щоби разом із Тобою вмерти.

   Мій Ісусе, у злуці з Тобою хочу жити і вмерти!

Благослови всіх, Ісусе милий,

Що Твоїм страстям честь віддають.

Хай Твоя жертва додасть нам сили

Пройти подібно ту земну путь.

Ісус наш, Ти муки і страсті

Терпів за нас!

Не дай нам пропасти!

Величаємо Тебе, Живодавче Христе,

І славимо страсти Твої,

Бо Ти спас нас усіх

Від смерти вічної.

«На Вавилонських ріках»

      На Вавилонських ріках,

      Там ми сиділи, ридали,

      Плакали ми і в сльозах

      Там наш сон споминали.

Сіонську пісню затягніть,

Нам заспівайте в святині.

Нехай послухає світ,

Як ми страдаєм нині.

      Та як же би ми могли

      Пісню Господню співати,

      В чужосторонній землі

      Серцю жалю завдавати.

О, Вавилоне лихий,

Ти – окаянний, нужденний!

Той, що об камінь дітей

Порозбиває – блаженний.

І стація

Ісуса засуджують на смерть.

   Ісуса, вже забитого й увінчаного терням вкінці Пилат несправедливо засуджує на хресну смерть.

Уже засуд є готовий,

Вже Пилат вмив руки з крові.

На хрест засудив Месію,

Христа – світа всю надію.

   О, Преблагий мій Ісусе! Не Пилат, а моє нечесне життя Тебе на смерть засудило. Через заслугу цієї протяжної дороги, що відбуваєш на гору Голгофу, молю Тебе, не залишай мене на дорозі, якою душа моя прямує до вічності.

   Люблю Тебе, Ісусе, моя Ти любове!

   Люблю Тебе більше, ніж себе самого, жалкую з глибини серця, що я Тебе ображала, не допусти, щоби я коли-небудь від Тебе відлучалася. Дай мені безнастанно Тебе любити, а потім роби зі мною, що Тобі подобається, бо все, що Тобі подобається, приймаю.

«Глянь, душе грішна»

Глянь, душе грішна, ось перед всім людом,

Судить Ісуса Пилат своїм судом.

Хоть го святим зве і руки вмиває,

Кров неповинну на смерть осуджає.

      Хрест вже готовий, о Боже мій милий.

      Чи Го донести будеш мати сили?

      Се ж гріхи наші, що міри не мають,

      Хрест сей тяженький на Тебе вкладають!

Плачмо, о плачмо і биймося в груди,

Най для Ісуса хоть се пільгов буде,

Що з жалем щирим, в покуті, з слезами

Хрест наш несемо Ісуса слідами.

ІІ стація

Ісус бере на себе хрест

   Ісус Христос, двигаючи хрест, пам’ятав про тебе і пожертвував за тебе Небесному Вітцеві смерть, котру мав невдовзі понести.

Смерти знак уже готовий,

Знак жертовної любови.

Ісус радо хрест приймає,

Хресний похід починає.

   Наймиліший мій Ісусе! Я приймаю всі терпіння, які Ти мені призначив зносити аж до смерті. Через оці тяжкі муки, що ти перетерпів, двигаючи свій хрест, благаю Тебе, додай мені сили, щоби я могла нести свій хрест з відданням себе Божій волі із терпеливістю.

   Люблю Тебе, Ісусе, моя Ти любове!...

Пісня «Хрест на плечі накладають»

ІІІ стація

Ісус упадає вперше під хрестом.

   Йдучи по дорозі, Ісус упав перший раз під тягарем Хреста. Тіло Його було скрізь поранене немилосердним бичуванням, голова обвита терновим вінцем. Крім того, Він пролляв стільки крові, що від знесилення ледве ступав. Тягар Хреста пригнітав Його, а жовніри немилосердно гнали вперед.

Вільно Христос поступає,

Та під хрестом упадає.

Мліє з надміру терпіння,

Ллється кров аж на коління.

   Ісусе мій! Не тягар хреста, а мої гріхи завдали Тобі стільки муки. Через терпіння, які Ти поніс, упадаючи перший раз під тягарем хреста, прошу Тебе, захорони мене перед всяким упадком у гріх.

Люблю Тебе, Ісусе…

IV стація

Ісус стрічає свою страждальну матір

   І тут на цій дорозі болю, відбулася зустріч Сина і Матері. Ісус і Марія переглянулись й кілька разів обнялися поглядом. Скільки мечів болю пронизало наскрізь їхні люблячі серця!

Мати, як Сина уздріла,

З болю свого серця вмліла.

- Сину, Сину, - жалісно ридала,

Землю сльозами скропляла.

   Наймиліший мій Ісусе! Через лютий біль, що Ти його зазнав під час тої зустрічі, благаю Тебе, зверши, щоби я була правдиво побожна до Твоєї Пресвятої Матері. А Ти, Многострадальна Царице, заступися за мене і ви єднай мені таку живу пам'ять на страсти Твого Сина, щоб мій розум безнастанно був захоплений побожним розважанням про них.

   Люблю Тебе, Ісусе!...

V стація

Симеон помагає Ісусові нести хрест

   Юдеї бачать, що Ісус на кожнім кроці майже вмирає з утоми, та, з другого боку, вони бояться, що він ще вмре по дорозі, бажаючи розп’яти Його на хресті. Тому наказують Симеонові Киринейському нести хрест за Господом.

Так Христа хрест придавляє,

Що йти далі сил немає.

В поміч Симона дали,

Нести хрест йому казали.

   Найсолодший мій Ісусе! Я не хочу ухилятися від Христа, а приймаю його з любов’ю на себе, особливо приймаю смерть, яку Ти мені призначив зі всіма болями, що вона їх приводить зі собою. У злуці з Твоєю смертю приношу Тобі і свою смерть у жертву. Ти вмер з любові до мене, так і я бажаю вмерти з любові до Тебе в тім намірі, щоби Тобі сподобатись. Споможи ж мене у тім своєю ласкою.

   Люблю Тебе, Ісусе!...

VI стація

Вероніка обтирає лице Ісуса

   Свята Вероніка бачить Ісуса, втомленого болем, а лице Його залите потом і Кров’ю. вона подає Йому хустку. Ісус обтирає лице і залишає на ній свій Пресвятий образ.

Вероніка із любові

Подає платок Христові.

З поту й крові лице він втирає,

Образ на платку лишає.

   Мій Ісусе! Яке гарне було перед тим Твоє лице, а тепер на тій дорозі не видно його краси. Воно спотворене ранами і кров’ю.

   Яка гарна була моя душа, коли на святому хрещенню дістала Твою ласку. Та я відтак сплямила її гріхами!

   Лиш Ти один, мій Спасителю, можеш повернути її колишню красу.

   Зверши це, благаю Тебе, через заслугу Твоїх Страстей.

VII стація

Ісус упадає вдруге під тягарем хреста

   Йдучи тяжкою дорогою, Ісус вдруге падає під хрестом. Всі рани залиті кров’ю, на голові і в цілому Тілі відновилися всі рани.

Сила Христа опускає,

Христос знову упадає.

Часті наші гріхи є причина

Того впадку Бога-сина.

   Най лагідніший Ісусе! Як часто Ти мені прощав, а я потрапляла у ті самі гріхи і поновляла зневаження Тебе! Через заслуги, що Ти ви єднав їх, упадаючи знову під хрестом, допоможи мені, щоб я у Твоїй ласці перебувала аж до смерті. Зверши, щоб я  в ісух спокусах, які зазіхатимуть на мене, завжди Тобі поручалася.

   Люблю Тебе, Ісусе!...

VIII стація

Ісус промовляє до плачучих жінок

   Стоять побожні жінки і бачать Ісуса, вичерпаного на силах від утоми, як Він своєю кров’ю зрошує вздовж дорогу. Зворушені співчуттям, жінки заливаються сльозами. Ісус звертається до них і каже: «Не плачте наді мною, а радше плачте над собою і над вашими дітьми».

Це жінки побожні бачать

І над Христом гірко плачуть

- Плачте, та не наді мною,

Радше плачте над собою.

   О страдаючий Ісусе! Я оплакую свої гріхи супроти Тебе. І справді, через кари, на які я заслужила своїми гріхами, Ти терпиш таку велику муку, Ти, котрий так мене полюбив!

   Люблю Тебе, Ісусе!...

ІХ стація

Ісус упадає третій раз під хрестом

   Дуже знесилений Ісус третій раз паде під хрестом, а жорстокі кати мимо того силували Його, щоб прискорив ходу, коли Він вже ледве крок за кроком міг поступати.

Сила Христова маліє,

Ісус втретє Ужу мліє.

Тілом до землі впадає,

Духом до Отця злітає.

   О так немилосердно мучений мій Ісусе! Через заслугу цих Твоїх зусиль, які Ти добровільно зносив у дорозі на Голгофу, благаю Тебе: скріпи мене таким запалом, щоби я вже більше не оглядалася на людський суд і поборювала свою зіпсовану природу. Це були дві причини, чому я колись погордило Твоєю любов’ю.

   Люблю Тебе, Ісусе!...

«Мук зближаєсь вже година»

Мук зближаєсь вже година.

В Гетсемені на коліна

Наш Спаситель припадає,

Піт кровавий розливає,

Біль тяженький грудь стискає.

А в терпінню, болю тому

Отцю молиться Він свому:

«пре небесний Отче милий,

Укріпи Ти в мені сили,

Щоб Мя страсті не лишили.

О, я, Отче, Тебе молю,

Відверни сю чашу болю.

Не як тепер, так і всюди

В кожнім серцю, в кожнім груді

Нехай воля Твоя буде».

Х стація

Кати здіймають одіж з Ісуса

   Кати насильно здирають одяг з Ісуса, а ще одяг тісно прилягав до Тіла, пошарпаного бичуванням, то зривали його разом з Тілом. Переймися співчуттям до Твойого Господа і скажи до нього:

   «Найневинніший Ісусе! Через заслуги болю, який Ти витерпів при здиранні з Тебе одежі, прошу Тебе, допоможи мені позбутися усякого прив’язання до речей сотвореннях і цілою моєю волею прилягнути до Тебе, бо тільки Ти найгідніший моєї любові.»

   Люблю Тебе, Ісусе!...

Вийшов на Голгофу гору

Цар Архангельського хору.

Одяг з нього там знімають,

Жовчю його напувають.

ХІ стація

Ісуса прибивають до хреста

   Кати кидають Ісуса на хрест, а Він з розпростертими руками приносить своє життя в жертву Небесному Вітцеві за наше спасення. Потім прибивають Його цвяхами, підносять хрест і полишають на люту смерть.

До хреста Христа прибили,

Руки й ноги пригвоздили.

Тече кров дорогоцінна,

Злоба гріхів тому винна.

   Мій Ісусе зневажений! Прибий моє серце до Твоїх Стіп, щоби змучене зв’язками любові, завжди зоставало при Тобі і щоби вже ніколи від Тебе не відлучалося!

   Люблю Тебе, Ісусе!...

«Христос розп’ятий!»

Христос розп’ятий на Голгофі

За гріхи світа біль терпить.

В безмірних муках і скорботі

По Тілі Кров свята біжить,

За гріхи світа так терпить.

      Вінцем зрошені святі скроні,

      Прибиті руки до хреста,

      Тяжкі болючі кругом рани.

      Пливе з пробитого ребра

      Кров Пресвятая, дорога.

Не стало сили в людськім тілі,

Звершилась чаша мук, терпінь.

На уста Божі, наболілі

Упало слово це: амінь.

І смерть життя забрала в плінь.

      Душе моя, за твою злобу

      І за провини, за гріхи

      Христос пішов на смерть до гробу

      Тому в час грішної зажди

      Ти хоч хвилину з ним терпи.

Пісня «Під хрест Твій стаю»

ХІІ стація

Ісус умирає на хресті

   Розп’ятий Ісуспо тригодинному конанню, здавлений болем, полишає тіло для смерті і, схиливши голову, віддає Духа.

Полишив престол небесний,

Вибрав тут жертовник хресний.

Себе за нас пожертвувати –

Всіх з небом поєднати!

   Мертвий Ісусе! Із глибокою побожністю обціловую той хрест, на котрім Ти для мене скінчив життя. За гріхи, так огидно допущені мною, заслуговую собі на нещасну смерть, але Твоя смерть – моя надія. Благаю Тебе, через заслуги Твоєї смерті, дозволь мені, щоб я, повна Твоєї любові, обнімаючи Твої святі ноги, віддала колись останній мій віддих: «У руки Твої передаю Духа мого!»

   Люблю Тебе, Ісусе!...

      Небо, земля, сотворіння,

      На Голгофу припадь нині

      Над Ісусом заридати,

      Сльозами ся обливати. Жалісно.

Вже поблідло лице красне.

Вже погасло око ясне.

Смерть до нього приступила.

Душа з тіла улетіла. До неба.

Пісня «Страждальна Мати»

ХІІІ стація

Ісуса здіймають з хреста

   Два учні Ісуса, Йосиф і Никодим, здіймають Його, бездиханного, із хреста і складають на руки страдаючої Матері. Вона бере ніжно мертвого сина та обіймає сердечно.

Тіло Боже з хреста зняли,

Рідній матінці віддали.

Мати тіло свого сина

Слізьми своїми зросила.

   О Многострадальна Мати! Для любові, якою палаєш до Свойого Сина, прийми Собі мене у слуги, а Ти, мій Спасителю, для того, що Ти вмер за мене, зверши ласкаво, щоб я Тебе любила, а, крім того, нічого іншого не бажаю.

   Люблю Тебе, Ісусе!...

XIV стація

Ісуса кладуть до гробу

   Учні несуть мертвого Спасителя на місце, де мають Його поховати. Многострадальна Мати йде за ними і власними руками складає Тіло до гробу. Потім замикають гріб і всі відходять.

      Тіло Боже в плащаниці

      Положили до гробниці.

      Бога живого в Сіоні

      Земля скрила в своїм лоні.

Марна була втіха Ада!

Марна всяка хитра зрада!

Марна і печать ворожа!

Славно встане Правдв Божа!

То ж ми Христу поклонімося,

І всі щиро помолімося!

Христе, славим Твої страсти,

Зволь же наші душі спасти.

   Похоронений Ісусе! Я обціловую той камінь, що закрив Тебе. Та по трьох днях Ти воскреснеш із гробу. Через Твоє Воскресення молю Тебе, зверши, щоб я  в останнім воскресла разом з Тобою і пішла до неба, де в єдності з Тобою буду Тебе славити і любити на віки.

   Люблю Тебе, Ісусе!...

«Хресту Твоєму!»

Хресту Твоєму, Спасе Владико,

Поклін, честь, славу складаєм всі,

Страть Твою славим, Боже, велику

І многі муки, рани святі.

      Хресту Твоєму, Спасе Владико,

      Від нас лиш слава і честь одна.

      І воскресіння славим велике,

      Що ним збудив Ти світ до життя.

Хресту Твоєму, Спасе Владико,

Кланятись будем во вік віків.

З поклоном милість Твою велику

Славити будем – Твою любов.

      Хресту Твоєму, Спасе Владико,

      Дозволь зносити і честь тоді,

      Як оглядати стануть велику

      У небі славу діти Твої.

Пісня «Поклоняюся, мій Христе!»

   Ісусе Христе, мій Спасителю і Боже! На цій хресній дорозі я пізнала Твоє превелике милосердя й любов до нас грішних. Бо ти своїми муками й смертю на хресті заплатив за нас Небесному Вітцеві за наші провини й вислужив нам вічне життя.

   Чим же маємо віддячити Тобі за це? Прийми, Боже, хоч цю хресну дорогу, яку ми провели. Дай, щоб почування, що ворушили моєю душею в часі цієї хресної дорого, остались мені на вічне спасення.