Букварикове свято

Тема: Україна – рідна держава. Нам дорога її і честь, і слава!

Мета: Формувати в учнів громадянське самоусвідомлення. Виховувати відчуття гордості за свою державу. Розвивати зв’язне усне мовлення.

Обладнання: ілюстрації, відеозаписи та фотографії подій зі сходу, свічки, декорації.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Звучить пісня «Віночок».

Чому так тепло й гарно в класі?

Чому дзвенить так мило спів?

Тому, що в гості до нас в школу

Прибуло досить вчителів.

Такі ясні у них обличчя!

Красиві, наче ті зірки.

Я знаю, хто ці добрі феї!

Вони – класні керівники.

Про все ти знаєш, розумієш…

Вже познайомився, чи як?

Так глянути і враз впізнати?

Ти ж не абиякий мастак!

А ти ось сам і придивися,

І в очі їхні ти поглянь.

Ну, що ти бачиш?

Щиру душу, добра багато

Й цінних знань.

Вітаєм вас в нашій оселі

І будьмо ми знайомі!

Ми жваві, вмілі і веселі

Четвертокласники у школі.

А стрілися ми неспроста!

Сьогодні в нас важлива справа.

У нас – одна Вкраїна!

Ми – одна рідня!

Нам дорога її і честь, і слава!

ІІ. Основна частина.

1.     Бесіда з елементами поезій.

Учитель. Дякую, дорогі діти. Слава Ісусу Христу, шановні гості! Саме такою є тема нашої сьогоднішньої зустрічі: «Україна – рідна держава. Нам дорога її честь і слава!»

Дитячими устами говорить до нас правда. Ми – одна родина. Всі, хто тут зібрався, ходимо навіть одними й тими ж стежками. Кожен куточок нам усім тут добре знайомий. Але якими бачать наші околиці і села наші діти, ми зараз почуємо саме від них.

Де тече річка Жижава,

Поміж зелені полів,

Розмістилося село

З усіх найкраще на Землі.

Це Нижня Лукавиця.

Тут – працьовиті люди живуть.

Вони і сіють, і збирають,

Картоплю садять, пшеницю жнуть.

Тут за селом – пахучі луки

І ліс густий, ставків озерця.

У нас така красива школа,

Така ж красива й наша церква.

Ці луки – річки нижняя тераса,

Як повінь, то залиті вщерть водою.

А влітку, коли сонце світить,

Наповнені від Господа красою!

Тому й так зветься – Лукавиця   Нижня,                                               

А є ще й Верхня. Я це добре знаю.

Там теж чудово, там поля, як море.

      Я краю кращого не знаю.

Сусід найближчий – Долішне село.

Воно знаходиться в долині.

Там теж і ліс, і поле, сонце в вишині,

Пахучі квіти й небо синє-синє.

Сусід наступний – Горішне. Так зветься,

Бо трішки рельєф піднявся догори.

Там ліс наповнений грибами.

Берись за кошик – ще й ягід нарви!

У нас тут край такий чудовий,

Ще й незрівнянної краси.

Там Жулин, Семигинів і Розгірче –

Нижньої Лукавиці друзі і брати.

Коли на північ ми обличчям повернемось,

Там є село предивної краси.

Це Братківці. Там небо синє й чисте.

Нова там церква і літають ластівки.

Учитель. Саме такими чудовими є наші довколишні села. І таке чудове та неповторне село Нижня Лукавиця. Діти, скажіть, чому землю, на якій ми з вами живемо, називають Батьківщиною?

(Батьківщина – це земля наших батьків.)

Учитель. Розрізнять ще й такі слова: Батьківщина й батьківщина. Як ви думаєте, в чому різниця.

(Відповіді учнів)

Учні.

Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт

І верби над ставом, й калина.

Моя Батьківщина – це мрії політ,

Це рідна моя Україна!

Моя Батьківщина – це наша сім'я,

Затишний куточок і хата.

Це мама, татусь, бабця, дідо і я,

    І Ліля – сестричка найкраща моя.

Моя Батьківщина – це злагода й мир

Та небо  бездонне й чудове.

Це пісня чарівна, що лине до зір,

Й дитинство моє світанкове.

Моя Батьківщина – ліси і поля.

Від них у нас і радість, і сила.

Це та найсвятіша і рідна земля,

Що кожного з нас народила.

2.   Асоціативний кущ «Україна».

3.   Ігрова ситуація «Криничка».

Складання квітки «Україночка».

4.  Передача «Говорить юна Україна».

Представлення учасників програми.

Я народилась в Україні

І почала життя своє.

Тут небеса високі й сині,

На що не глянеш – все моє!

Тут кожна квіточка співає,

Струмочок ніжно жебонить.

І краю кращого немає,

Де б я могла так вільно жить!

Я люблю кожну квіточку в полі

І струмок, що до річки біжить.

І високі, до неба, тополі,

Й чисту-чисту небесну блакить.

І у синьому небі лелеки,

Й журавлину осінню печаль.

Йспоришеві стежки, що далеко

Розійшлись по землі в синю даль.

У маленькі свої долоньки

Я промінчики сонця ловлю.

Україну мою, рідну неньку,

Я усім своїм серцем люблю.

Що треба для повного щастя людині?

Свобода і мир та ранкова роса.

А ще небеса мирні, райдужні, сині

І неповторна безмежна краса.

Трава для мене зеленіє,

Для мене світлі дні ясні.

І сонце пестить та леліє,

Летять до серденька пісні.

5.  Експрес-інтерв’ю «Що я знаю про Україну»

–     Як називається столиця України?

–     Яка найбільша річка протікає по території України?

–     Назвіть площу України.

–     Назвіть найбільші міста України.

–     Як називаються гори України?

–     Назвіть моря, що омивають територію України.

–     Скільки людей проживає на території України?

–     З якими країнами межує Україна?

6.  Інтерв’ю з учасниками АТО.

Учитель. Росія… Ось і защеміло серце. Наша прекрасна українська земля, сплюндрована на сході вибухами гранат, зливами градів, кулеметів, зрита танками та окопами…

Душа розривається від болю материнського серця, син якої воює за рідну землю, за наші спокійні дні і ночі, від невимовної розпуки тої матері чи дружини, рідних діточок, чий син, чоловік чи батько не повернувся живим додому.

Ведуча. Любий наш отче, Ви були там, де небезпечно. Вам не страшно було їхати туди, де стріляють? І це ще – 24 000 км від дому.

(Виступ учасника АТО, священика В. Ціздина)

Ведучий. Ми дуже вболівали за вас. Хвилювалися і цілим класом чекали вашого повернення.

Ведуча. Та надзвичайно довго нам було чекати на воїна, за здоров’я якого ми молилися кожної неділі в церкві. Всі знали, що воїн Віктор, – це наш улюблений вуйко Зятін, який кожного дня запалює газ у наших шкільних печах, щоб нам було тепло вчитися у школі.

Ведучий. Коли Ви приїжджали у коротку відпустку додому – знало все село: Зятін Віктор приїхав! Але за кілька днів Ви від’їжджали. Всі переживали за Вас, проте почувалися у безпеці. Раз там Віктор – значить він не пропустить ворога сюди. І ми спали спокійно.

Ведуча. Чи не хотілося Вам залишитися вдома? Навіть сховатися де-небудь, адже там дуже страшно. Страшно бачити це по телевізору, а насправді – це не розказати!

(Виступ учасника АТО, Зятіна В. В.)

Звучить пісня «Я тебе ненавиджу, війна»

Ведуча. Ми продовжуємо передачу «Говорить юна Україна».

Ведучий. У наступному сюжеті ми розповідатимемо про те, що є відображенням високого духу нації.

Ведуча. І що це? Здогадались? Це звичайно, – наші символи і обереги.

Ведучий. Ми ведучі програми, Надія Бандурович та Олег Гусак, наші колеги однокласники, а також ви, шановні гості, поговоримо про ті символи України, за якими впізнає її увесь світ. І це…

Учні. Державний прапор, Герб та Гімн «Ще не вмерла України».

7.  Ігрова ситуація «SMS-повідомлення»

Ведуча. Чи не втомилися наші гості в студії? Адже далі буде не менш цікаво.

8.  Розповіді учнів про споконвічні символи та обереги українців.

Ведучий. Зараз поведемо мову про споконвічні символи українців. Спробуємо їх назвати.

(Учні розповідають про вербу, калину, тополю, барвінок, криницю, грушу.

Вчитель. Ось і наблизилися ми до теми оберегу. Що таке народний оберіг?

(Відповіді учнів)

Звучить пісня «Два кольори», слова Д. Павличка

ІІІ. Заключна частина.

Підсумок.

Читання вірша В. Сосюри «Любіть Україну»

                 Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер, і трави, і води,

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди!..

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов'їну.

Любіть у коханні, в труді і в бою,

Як пісню, що лине зорею,

Всім серцем любіть Україну свою, –

І вічні ми будемо з нею.